Мій син не запросив мене на весілля через нелюбов до майбутньої невістки

Мене звати Тамара. Мені нещодавно виповнилось 55 років. Ми з чоловіком живемо у провінційному містечку, живемо як середньостатистична сім’я. Я працюю посудомийницею у місцевій забігайлівці, а чоловік – електриком.

Двадцять п’ять років тому ми народили нашого єдиного сина Сергія. Пологи були важкими. Лікарі прогнозували, що дитя зовсім не народиться через погану прохідність тазу. Однак, майже за дванадцять годин наш Сергійко заплакав на всю палату. Другої дитини ми так і не наважилися народити.

Сергій завжди був допитливим хлопчиком. Улюбленець вчителів, постійний учасник олімпіад. Звісно, ми не завжди з чоловіком могли дати йому найкраще, тому син навчився підпрацьовувати змалку.

Після завершення школи Сергій вирішив вступити до столичного університету на спеціальність “Комп’ютерні технології”. Син сидів за навчанням днями і ночами, адже ми з чоловіком, звісно, не мали ні грошей, ні знайомств, щоб забезпечити йому гарантію вступу. Та все ж Сергій вступив.

Ми влаштували сина у гуртожиток, намагалися хоч якось фінансово підтримувати. Проте столичне життя закрутило Сергія. Він рідко приїжджав додому, кажучи, що в нього заробітки, менше спілкувався по телефону.

Після завершення університету Сергій пішов на роботу у хорошу фірму, почав непогано заробляти. Якось одного разу син зателефонував зненацька і сказав, що приїде додому. Ми з чоловіком дуже зраділи, я почала готувати улюблені пиріжки сина.

Проте невдовзі на порозі разом із сином з’явилася жіноча постать. Це була жінка сорока п’яти років. Спочатку подумали, що це колега з роботи. Аж ось Сергій представив Жанну як потенційну дружину.

Моє серце забилось. Жанна не просто була вдвічі старшою за Сергія, її зовнішній стиль одягу і макіяж, високі підбори показували її як легковажну жінку, що чекає пригод. Я відвела Сергія вбік і висловила незадоволення. Син зреагував негативно, мовляв, це столичний стиль, а ми у провінції – невдахи. Я сказала, що не згодна на цей шлюб.

На що Сергій спакував речі і заявив, що більше ніколи не приїде до батьківської хати. Минув місяць. Я пробувала сконтактувати із сином, проте він не відповідав на дзвінки. Вчора я побачила фото Сергія з РАГСу, він таки розписався з Жанною.

Моє материнське серце стислося від болю. Мій єдиний син, у якого я вклала своє життя, не запросив мене на весілля. Це вразило прямо у серце. Як мені прикро! Невже діти так швидко позбуваються батьків, викреслюючи зі свого життя.

Оцініть статтю
Мій син не запросив мене на весілля через нелюбов до майбутньої невістки